Патріотизм - любов до Батьківщини
Раніше ми не замислювалися над сутністю цього поняття, над своєю національною свідомістю, над глибиною свого патріотизму.
З дитинства ми вчимося в українських школах, виховуємося на національних традиціях, шануємось на національних символах. І більшість вважає це нормою, звичайно справою. Та події останніх часів показали, що частина наших жителів навіть не відчуває любові до міста, в якому живе. Як же можна народитися, жити в країні, все життя користуватися її благами, та не поважати цю землю?
У кожного по-різному проявляється патріотизм. Один зробив татуювання з тризубом, другий поставив на робочому столі синьо-жовтий прапорець, третій одягає на свята вишиванку. Бувають такі, хто зовні не демонструє, проте є справжнім патріотом своєї країни. Такі люди цікавляться історією рідного краю, шанують пам’ять предків, виховують дітей гідними людьми. Взагалі, патріотизм починається з любові до своєї вулиці, до свого маленького міста. Патріот не стане кидати сміття біля річки чи в парку – адже це часточка його країни.
Про патріотизм судять не по словах, а по справах людини. Любов до Батьківщини є виявом гордості за свою рідну землю, за її матеріальні й духовні надбання. Це готовність захищати інтереси насамперед країни, а не власні.
Сьогодні, як ніколи, кожен мешканець нашого міста має активно працювати заради нашої держави. Не всі можуть йти на війну, але кожен може зробити будь-який, навіть маленький внесок у становлення незалежності - допомагаючи солдатам, беручи участь у волонтерській діяльності та акціях, спрямованих на збір грошей та речей для армії. Проблема в тому, що за 26 років становлення держави в нас не було загальнонаціональних цілей і більшість мешканців сходу не почувалася як нація, у людей не виховувалося почуття гордості за свою країну, вони тільки оглядалися на «братів». Ми розплодили велику кількість антипатріотів і за це платимо величезну ціну — у цій війні гине цвіт нашої нації.
Сьогодні ми не почуваємось у безпеці, але у нас є мета – побудувати суспільство, протилежне російському. І ми маємо подякувати Росії хоча б за те, що вона показала більшості з нас, наскільки ми любимо свою землю. За те, що згуртувала наш народ. За те, що з руїн відродилася Українська Армія, яка виявила величезну кількість патріотів нашої Батьківщини і показала світові силу духу українського солдата, який може без зброї зупинити армію агресора.
Україна – це земля, де живуть сильні і сміливі чоловіки, віддані і сильні духом жінки, де прапор має два кольори світу – небесний та сонячний. І ми віримо, що з такою кількістю патріотів Україна переможе у цій страшній війні, бо ніхто ніколи не зламає цих людей. А якщо і встанемо на коліна – то лише перед Богом!
