Особиста думка
Військовий комісаріат пропонує ознайомитись зі статтею Василя Джміля стосовно військових судів.
Сьогодні ми маємо ситуацію, коли, незважаючи на всю ефективність військових прокуратур, ті, хто підриває обороноздатність країни, часто залишаються не покараними. У чому причина неспроможності судів загальної юрисдикції ефективно розглядати справи стосовно військових?
Причин, насправді, є низка.
1. Головна причина у самих суддях. Вони справжні професіонали, які самовіддано і професійно виконують свої обов'язки, однак більшість з них ніколи не мали жодного відношення до армії та ніколи не брали участі у бойових діях. Цивільні судді обмежені в можливості ефективно та швидко розглянути справу, оскільки не знайомі зі специфікою всіх обставин, які мають значення для її розгляду – а, значить, розгляд справи затягується.
Так, окрім норм Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу, при розгляді справ відносно військових судді повинні керуватись і нормами дисциплінарних статутів, з якими могли раніше ніколи і не стикатись.
2. Другою причиною неефективності судів загальної юрисдикції при розгляді справ, пов'язаних із військовими є наступне: в Україні сьогодні майже війна, і жоден військовослужбовець з впевненістю не можна сказати, де він буде завтра. Таким чином, справжньою проблемою стає допит свідків у справах.
Суддя суду загальної юрисдикції не може проводити судовий розгляд поза приміщенням суду – цього не дозволяє ані кількість справ, що перебувають у його провадженні, ані рівень матеріально-технічного забезпечення. У свою чергу і військові не завжди можуть прибути на розгляд справи до суду через півкраїни, оскільки в бойовій обстановці залишення позицій становить серйозний ризик.
На відміну від суддів судів загальної юрисдикції, судді ліквідованих військових судів здебільшого розглядали справи у розташуваннях військових частин у присутності військовослужбовців. Це гарантувало швидкий та більш ґрунтовний розгляд справи, адже суддя міг допитати відразу всіх свідків, не чекаючи їхнього прибуття з інших, часто віддалених населених пунктів. Також, за необхідності, він міг дослідити речові докази та провести огляд місця вчинення злочину не за допомогою фото та відео зйомки, а безпосередньо на місці їх знаходження.
3. Третя причина полягає в тому, що військові злочини – це у значній мірі справи, пов'язані з військовою таємницею. Документи з грифами секретності не можна просто так принести до суду та ознайомитись з ними у своєму кабінеті, для цього потрібно спеціальне приміщення, якими не обладнано суди першої інстанції.
Що зможе змінити в описаній ситуації відновлення військових судів?
По-перше, суддя військового суду – військовий. Окрім знання норм кримінального права та процесу, він знає та вміє застосовувати дисциплінарні статути.
Військовий суд – це невід'ємна частина системи захисту прав та законних інтересів військовослужбовців у багатьох розвинутих країнах світу та Європи. Військові суди успішно функціонують у майже 40 розвинутих країнах світу, які мають власні збройні сили, серед них такі країни як Великобританія, США, Бельгія, Швейцарія, Швеція, Канада, Іспанія, Ізраїль, Польща. Франція свого часу ліквідувала військові суди, однак згодом це рішення було визнано помилковим, а систему військових судів було відновлено.
